1. Мій край – моя історія жива
   • Олександр Поль – наш славетний земляк;
   • Степові аборигени;
   • Там де був курган;
   • Яка ти, річка Самоткань?
   • Як народилась наша залізниця?
   • Ми козацького роду;
   • Подвиг матроса-партизана Желєзняка.
   
   
2. Степом, степом падають солдати…
   • Військовими плацдармами Дніпра;
   • Партизанськими стежками П.І.Пальохи;
   • Їх пам'ятають молодими ( подвиг вчителів району під час війни)
   • Подвиг баби Сані;
   • Таємниця чорної тополі;
   • Вічний вогонь пам'яті;
   • Пам'ятайте мою донечку;
   • Вони загинули в Афганістані.
   
   
3. Мій Вільногірськ - моя земля квітуча, рідного краю дивосвіт
   • Самотканська скарбниця ( легенда про місто);
   • Вони були першими;
   • Ровесник міста;
   • Він Вільногірську дав ім'я;
   • Командир загону романтиків;
   • Перший будинок, перша вулиця Степова;
   • Головна артерія міста;
   • Варена місто пам'ятає;
   • Є такий лікар;
   • Сокіл – птиця великого лету;
   • Місто і корабель одного імені.

Перший похід „Військовими плацдармами Дніпра” загін здійснив у такому складі:

• Антонова Ірина
• Крисенко Людмила
• Блохіна Інна
• Кукса Ігор
• Винокурова Олена
• Тронько Михайло
• Жилін Олексій
• Турчин Лілія
• Коваль Наталія
• Шевчук Олег

Музей має нині такі експозиційні розділи:

Етнографія (збудована в розрізі селянська хата)
	У ній зібрані предмети селянського побуту: рушники, мисник, глечики, посуд, самотканий одяг, веретено, качали та рубель, батіг, ціп, коромисло. В нашій хаті є піч, полик, покуть, бабуся(лялька), яка пряде на прядці, дитя спить в люльці, дідусь(лялька), що стоїть з граблями біля тину, а на столі в макітрі стоять вареники в сметані.
Запорізьке козацтво в історії краю
	Дніпропетровщина належить до славетного Запорізького краю, який прославив Україну хоробрими козаками. Не виключення і наша місцевість: майже кожне село - козацьке. Перша частина назви нашого міста Вільно – саме на честь степових лицарів, вільних козаків.
Гордість краю – Петриківка
	Петриківка заснована останнім кошовим отаманом Петром Калнишевським. Крім розповіді про його життя представлено чудовий матеріал про славетних петриківських майстрів.
Громадянська та Велика Вітчизняна війна
	Зібрано цікаві матеріали, оформлена діорама „Подвиг батареї Коваленко В.Н. на Бородаївському плацдармі”, солдатський куточок, де справжні шинель, каска, плащ-намет, гімнастерка, солдатська фляга. Є матеріали про підпілля та партизанські загони.
Вони загинули в Афганістані
	Четверо юнаків з Верхньодніпровського району загинули в Афганістані. Серед них і наш вільногірець Сергій Олійник. Матеріали зібрані про всіх.
Історія міста
	Нову залу відчинено до 60-річчя з Дня Перемоги. Експозиція присвячена історії нашого міста Вільногірська: герб і прапор міста, геологи, засновник гірничо-збагачувального комбінату і міста В.В.Варен, будівельний трест ДМС, склозавод, перша вулиця, перші будинки, перший мешканець міста. На честь Вільногірська названо два корабля Азовського та Чорноморського пароплавства. В нашому місті є меморіальний комплекс Невідомому солдату, пам’ятник Т.Г.Шевченку, історія створення висвітлюється в цій експозиції. Знайшли своє відображення історії шкіл, дитячих садочків, учбових та культурних закладів, історія створення нашого музею, зарубіжні зв’язки та багато іншого цікавого та цінного матеріалу. Першими екскурсоводами музею були: Варава Ірина Притула Едуард Ліненко Людмила Васильєва Галина Кукса Ігор Коваль Наталія Мартенко Максим Стоянова Юлія Тронько Михайло Коломієць Жанна Крім дітей до створення музею були причетні дорослі: вчителі та батьки – Коваль Артем Васильович, Гребінь Володимир Захарович, Ліненко Ніна Георгіївна та Олександр Миколайович, Ступіни Віра Миколаївна та Іван Парфенович, Гапич Ольга Георгіївна, Сагуйченко Надія Микитівна, Коваленко Георгій Данилович, Овчаренко Микола Георгійович, Чирва Надія Йосипівна, Яцина Людмила Федорівна та багато інших. Пройшло 24 роки з дня відкриття музею. На превелике щастя він живе, його відвідують, ним цікавляться. Не можна не погодитись зі словами Луначарського, що „музей – це грандіозна пам’ятна книга людства”. Особлива роль музею у розумінні дітьми зв’язку часу. Діти повинні знати, що було до них. Музей дуже багато дає для пізнання історії, школи, міста, краю, країни. Знання історії, в свою чергу, сприяють формуванню патріотичних почуттів. Музей вирішує і задачі естетичного виховання. Адже естетичні почуття пробуджують і стара солдатська сумка, і листи з фронту, і автограф великої людини, бо вони викликають емоції, які сприяють поглибленню духовного світу людини. Моральний досвід школярі отримують, коли самі залучені до музейної діяльності. Пройшовши пішки дорогами війни, діти отримують ні з чим не зрівняні відчуття причетності до благородної, високої справи, значущості своєї праці. Музей виступає джерелом доповнення і поглиблення знань. З вчителями української мови та літератури проводяться уроки народознавства з таких тематик: Хата моя біла хата; Ой у полі криниченька; Зацвіла в долині червона калина; А під самою водою верба похилилась; Соняшник – квітка сонця; Так, так цвіте мак; Я візьму той рушник, розстелю наче долю. Шкільний музей – широке поле для творчості учнів і педагогів. Музей навчає всіх дивитися „навкруги себе” і „бачити”. Музей – це щасливо придумана людьми обитель духу. Вхід в цю обитель доступний для кожного, хто всім серцем любить цю нелегку, але дуже цікаву справу. За період існування музею: зібрано більш як 1500 експонатів; проведено 2111 екскурсій; музей відвідало 32692 чоловік. Велику роботу проводить музей - це окремі виставки, уроки, зустрічі з ветеранами війни і праці, уроки мужності і т.п. Краще за це скажуть записи відгуків тих, хто в музеї вже побував.

Над сайтом працювали: Мазний Богдан та Перерва Сергій.
Дякуємо,що завітали до нас на сторіночку!
11-A. 2007-2008p.

Используются технологии uCoz